Оточення

Коли Санька залишився сиротою,тут же появися татусь,який ніякої участі в житті дитини не проявляв

Свого рідного батька Санька не знав. Той пішов ще до народження сина. Але хлопчик був зареєстрований на його прізвище.

Папаша аліменти не платив, так як офіційно ніде не працював. Коли Саші виповнився рік. Мама знову вийшла заміж.

Петро став дитині справжнім батьком. Він працював автомеханіком. Увечері, прийшовши з роботи, він більшу частину часу приділяв Саньку.

Вони грали з машинками, будували міста, малювали, різали, клеїли. Тамара тільки головою хитала і посміхалася, дивлячись на повзаючих по підлозі чоловіка і сина. По вихідним Петро ходив з Санькою в кіно, на каруселі і в зоопарк.

А у відпустку вони їздили в село до матері Петра. Санька кликав її бабусею. Вона любила малюка, годувала його оладки, розповідала на ніч казки.

Загалом, Санька росла щасливою дитиною.У Тамари була єдина дивина. Вона не дозволяла Петру усиновити дитину і дати йому своє прізвище.

– Ну чому? – здивувався Петро.- У нього є рідний батько,- коротко відповіла Тамара.- Він ні разу не приїхав до дитини, не привітав з днем народження, не сплачує аліментів.

Ну, який він батько?- питав Петро.Але мати стояла на своєму. Вона навіть веліла називати Петра не просто тато, а тато Петя.

Так минуло дев’ять років. А Тамара раптом закохалася в людину на п’ять років молодший за неї, розлучилася з Петром і знову швидко вийшла заміж.Санька дуже страждав від розлуки з Петром.

Правда, Тамара не забороняла їм зустрічатися, і вони по вихідних гуляли разом.А через рік мати Санька загинула під колесами автомобіля. Санька залишився сиротою.

І тут, звідки не візьмись, намалювався рідний папаша. Він пред’явив свої права і оселився з усім своїм сімейством в трикімнатній квартирі, власником якої став Санька за заповітом, яке чомусь встигла скласти мати. Адже вона була ще молода.

Але ,мабуть, їй хотілося захистити майбутнє свого сина від своїх чоловіків. У біологічного батька було троє дітей і не було власного житла. Ось пощастило, так пощастило!А ось Саньку не пощастило.

Він взагалі не знав батька. По суті, це був йому чужий чоловік. Тим більше, його дружина.

В кімнату до Саньку підселили двох братів, які не рахувалася з його бажаннями, бешкетували, пакостили і поводили себе, як господарі.Солодощі і різні ласощі мачуха купувала своїм дітям, ігноруючи Санька, а батько взагалі не помічав його. За найменшу провину його карали.

У сварках з братами винен був завжди він. Петру було заборонено тут з’являтися. Двічі Санька тікав до вітчима, і двічі його повертали.

Петро бачив, що хлопчикові погано в цій родині, і він подав у суд на встановлення опікунство над ним.Суддя ретельно вивчив усі обставини справи, з’ясував, що десять років біологічний батько не приймав ніякої участі у вихованні дитини. Зробив висновок, що батько скористався можливістю отримати житлоплощу за рахунок сина.

Санька був запрошений на суд ,так як йому було вже одинадцять років, і суд повинен був враховувати його бажання.Санька відразу підбіг до Петра і притиснувся до нього:-Я хочу жити з татом Петром і бабусею Надією. Вони люблять мене, і я їх люблю.

-А хіба тобі погано жити з татом? – запитала суддя.- Дуже погано. Вони мене не люблять і ображають.
Суд виніс рішення на користь Петра і Сашки. Тепер вони знову стали сім’єю.

Related posts

Leave a Comment